| Головна » Статті » Навчання |
Підходи до організації управління сучасним закладом освіти
| Підходи до організації управління сучасним закладом освіти Актуальність. Розвиток напряму управління в педагогічній науці розпочався у другій половині XX століття. Це напрям педагогіки, який вивчає аспекти управлінської діяльності в освітніх закладах. На мою думку, питання управління сучасним закладом освіти є актуальним, як ніколи. Кожному керівнику необхідно ознайомитись із різними підходами щодо управління навчальним закладом, але, насамперед, необхідно розуміти, який має бути сучасний навчальний заклад взагалі та розуміти, які чинники впливають на його розвиток. Мета. Метою статті є визначення кращих підходів до організації управління сучасним навчальним закладом навчальним закладом. Реалії сьогодення показують, наскільки сучасному керівнику необхідні знання з теорії та практики управління. Це потребує нової професійної компетентності. Модернізація освіти в Україні поставила на порядок денний спеціальну підготовку керівних кадрів до управління змінами. Відповідно до нових соціальних завдань, зростають вимоги до змісту і характеру управлінської діяльності керівників шкіл, якості та ефективності навчально-виховного процесу. Керівник повинен володіти такими діловими і особистісними якостями, які допоможуть йому успішно вирішувати проблеми будь-якої складності і в будь-якому підрозділі школи. Щоб бути ефективним, управління закладом освіти має спиратись на сучасні наукові підходи, перспективний педагогічний досвід. Сучасна наука пропонує підходи управління, які ґрунтуються на теорії управління людськими ресурсами. Перший підхід управління навчальним закладом, який потрібно розглянути – це системний, який стверджує суб'єкт-об'єктну парадигму управлінської діяльності. Важко не погодитися с думкою Прокопенко А.І., який вважає, що керівники розробляють засоби управління емпірично, без належного наукового обґрунтування. А більшість існуючих наукових робіт, з управління в системі освіти, віддзеркалюють лише окремі сторони управління. З огляду на це необхідним є широке контекстне вивчення управління як напряму науки, визначення предмета, функцій, сутності, принципів, змісту тощо. Вирішенню цих питань може допомогти системний підхід. Системний підхід - це сукупність методологічних принципів і положень, які дають змогу всебічно розглядати систему як одне ціле з узгодженим функціонуванням усіх її елементів. Системний підхід базується на основних принципах - кінцевої мети, єдності, зв'язності, модульної побудови, ієрархії, функціональності, розвитку, децентралізації, невизначеності. У методологічному відношенні системний підхід базується на ідеях цілісності, цілеспрямованості, організованості об'єктів управління, їхній внутрішній активності й динамізмі. Поняття «система», «елемент», «управління», «структура» та інші стали філософськими категоріями. У соціології предметом науки стала соціальна система, в економіці - економічна система виробництва, регіону, держави тощо. Педагогічні системи є різновидом соціальних систем. Кожна соціальна система функціонує згідно з метою, характеризується ієрархічною будовою та наявністю управління. Метою педагогічної системи є навчання, виховання, розвиток, соціалізація особистості. Кожна педагогічна система має ієрархічну будову: індивідуальна педагогічна система, система учнівського колективу, сукупності колективів, усього навчального закладу. На даному етапі розвитку суспільства, на мою думку, перше місце займає соціалізація особистості. Соціалізація особистості учня, якого ми, як педагоги, разом із батьками та громадськістю маємо підготувати до самостійного життя. Так і соціалізація особистості вчителя, якого шляхом організації самоосвіти, методичної роботи в навчальному закладі ми маємо підготувати до змін у сучасній освіті, які продиктовані змінами в суспільстві ( глобалізація, комп̕ютерізація , необхідність впровадження нових підходів до навчання та інше). Другий підхід спирається на особистісно-орієнтовані управлінські технології, що визначають суб'єкт-суб'єктну парадигму управління. Треба розглянути питання можливості покласти в основу управлінської діяльності діалогічний підхід, який визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію та збільшення ступеня свободи учасників педагогічного процесу. В основі такого підходу лежить ідея персоналізації, яка спирається на загально-світоглядну настанову, що тлумачить людину як абсолютну моральну цінність і центральний елемент буття. З ідеєю персоналізації тісно пов'язане застосування в управлінні освітнім закладом гуманістичного підходу, що набув особливої популярності у вітчизняній педагогічній теорії в останні 10-15 років. Він виник як альтернатива існуючому натомість командно-адміністративному підходу в управлінні освітнім закладом. У рамках гуманістичного підходу в ієрархічній структурі системи принципів, які виступають підґрунтям функціонування освітньої галузі, основоположним є принцип гуманізації, що передбачає визнання людини, особистості як цінності, заради якої здійснюється розвиток суспільства. Теоретичну базу персоналізованого підходу в управлінні педагогічним колективом становить сукупність вихідних теоретичних положень про особистість і практичні методичні засоби, що сприяють її розумінню як цілісності, вивченню, створенню умов для її саморозвитку, самоактуалізації. Сьогодні в умовах ідеологічної свободи ідеї справжнього гуманізму знову впливають на розвиток педагогічної науки в цілому та в теорії управління освітнім закладом зокрема. Але, на жаль, ці ідеї так і залишаються в теоретичній площині, а в житті керівники шкіл більше орієнтовані на справи, ніж на людину, заради якої ці справи плануються та здійснюються. А тому й учителі більше орієнтовані на справи ніж на особистість учня, його індивідуальний розвиток. Більшість керівників шкіл не використовують у процесі управління колективом особистісного підходу, не мають досвіду використання управлінських технологій, спрямованих на розвиток особистості педагога, розкриття його внутрішніх можливостей. На мою думку, саме соціалізація особистості вчителя в навчальному закладі може допомогти в розкритті його внутрішніх можливостей, але, на жаль, дійсно, як багато керівників не володіють управлінськими технологіями в цьому напрямку,так і багато вчителів не бажають сприймати зміни та займатися самовдосконаленням, самоосвітою, а спроби керівництва навчального закладу розкрити внутрішні можливості сприймають досить неоднозначно, а інколи навіть вороже. Це одна з проблем, яку , на мою думку, повинна вирішити правильна організація управління сучасним навчальним закладом. Сучасний навчальний заклад існує в умовах ринкових відносин. Директор має володіти технологіями менеджменту й маркетингу в освіті, щоб не залишитися осторонь від реалій сучасного життя. Він лідер-менеджер, який управляє педагогічною системою навчального закладу, її розвитком, організовує й стимулює професійну діяльність педагогічних працівників, сприяє формуванню культури організації, організовує та забезпечує їх діяльність, вивчає попит на освітні послуги, організовує та забезпечує їх якість. Сучасні умови вимагають залучення до управлінських процесів широкого загалу педагогічної громадськості, батьків, громадських організацій. Тому одним із головних напрямків оновлення управлінської діяльності є набуття знань і вмінь щодо управління школою як соціальною системою. Директор у такому вимірі стає соціальним лідером, який повинен одноосібно приймати управлінські рішення. Застосування сучасного комплексу знань і вмінь теорії управління, зокрема в ринкових умовах, здійснення інноваційної діяльності стає основою оновлення освітнього процесу, реформування освітньої галузі й підвищення статусу директора школи, як керівника. Оновлення процесу управління має випереджати процеси розвитку сучасного навчального закладу. Результат управлінської діяльності - це результати дій керуючої системи щодо переведення освітньої системи, педагогічного колективу, навчально-виховного процесу, фінансово-господарської діяльності, санітарно-гігієнічних і безпечних умов у новий стан, що забезпечує керуюча система. Тому основними складовими результатів управлінської діяльності сучасного керівника навчального закладу стають: навчально-виховний процес; педагогічний колектив; забезпечення умов освітньої діяльності; фінансово-господарська діяльність; система управління навчального закладу. Для досягнення мети в практичній діяльності керівник використовує різні управлінські технології, підходи. Наукові підходи утворюють певні моделі управлінської діяльності: ситуаційний підхід; системний підхід; програмне управління; колегіальне управління; управління якістю освіти; адаптивне управління; особистісно-зорієнтоване управління; демократичне управління; управління інноваційними процесами. Висновок. Сучасне життя не стоїть на місці,а змінюється дуже швидко і ставить перед навчальним закладом багато задач та питань, які потребують негайного вирішення. Зміни в суспільстві відбуваються кожного дня і керівник навчального закладу має слідкувати за ними, щоб спрямувати роботу свого колективу для вирішення задач, які ставить кожного дня сучасне життя, дійсно, керівник навчального закладу має бути менеджером, який, вивчивши всі підходи в управлінні навчальним закладом, має поєднати їх між собою, щоб отримати потужний інструмент внутрішньошкільного управління, як цього вимагає сучасний навчальний заклад. Без розумної організації роботи сучасного навчального закладу не можливе його повноцінне функціонування. Література 1. Рогова Т. В. Персоналізований підхід в управлінні педагогічним колективом школи: Монографія / Т. В. Рогова; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. - Харків: Нове слово, 2006. - 299, [1] с. 2. Прокопенко А. І. Наукові основи управління в системі освіти: Монографія / А. І. Прокопенко; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. - Харків, 2005. - 304 с. | |
| Переглядів: 4991 | |
| Всього коментарів: 0 | |