| Головна » Статті » Навчання |
Формування ціннісних орієнтацій учнів засобами проектування єдиного освітнього простору загальноосвітньої школи
| Формування ціннісних орієнтацій учнів засобами проектування єдиного освітнього простору загальноосвітньої школи Статтю присвячено вирішенню проблеми формування особистості в соціокультурному вимірі; формуванню компетентності учнів засобом проектування єдиного освітнього простору загальноосвітньої школи в умовах сучасної освіти. Описані технології реалізації змісту формування соціокультурної компетентності учнів на рівнях процесу навчання, освітнього середовища закладу та соціокультурної ситуації розвитку суб’єктів освітнього процесу. У глобалізованому світі третього тисячоліття шанс на успіх перед Україною відкриває лише ефективна реалізація її людського потенціалу. Як європейська за своєю цивілізаційною належністю нація Україна має спиратися у своєму розвитку на європейську людиноцентричну систему цінностей, яка не раз доводила свою ефективність. Чергове її підтвердження – успіх наших сусідів, країн Центральної і Східної Європи, які демонструють динамічний випереджаючий розвиток завдяки інтеграції до європейських політичних, економічних структур і структур безпеки. У європейському світогляді інтелект, освіта, професійний досвід, соціальна мобільність беззаперечно визнаються головною складовою національного багатства та основним ресурсом соціально-економічного розвитку. В останні десятиліття до цих традиційних індикаторів конкурентоспроможності додалась здатність до інновацій у професійній діяльності і соціальному житті. Спираючись на цей підхід, сучасній школі необхідно суттєво змінити бачення ролі людини в політичному, економічному і соціальному житті країни. Українській державі необхідна цілісна політика гуманітарного розвитку, адекватна модернізаційним викликам. У соціальному вимірі гуманітарний розвиток означає створення для людини, як головного національного ресурсу, умов реалізації всіх її можливостей. Виходячи з такого підходу має формуватися політика можливостей в освіті, професійній реалізації. Метою є визначення принципів та пріоритетів, обґрунтування соціокультурних факторів розвитку особистості як необхідної передумови реалізації потенціалу кожного її громадянина, забезпечення конкурентоспроможності людини, держави і нації в сучасному світі. «Школа – один з найстійкіших, консервативних суспільних інститутів, «генетична» матриця культури». Кара-Мурза С. Г. Питання розвитку особистості в соціокультурному вимірі, на мою думку, було актуальне весь період незалежності нашої країни, але саме в теперішній час в умовах неоголошеної війни набуває величезного значення. Населення України є поліетнічним за своїм складом. Згідно перепису 2001 р. в нашій державі проживають представники близько 130 національностей, проте 77,8 % складають українці, 17,3 % – росіяни (разом 95,1 %). Школа в якій я працюю заступником директора з виховної роботи є школою з російською мовою навчання, в нашій школі завдяки роботі всього педагогічного колективу та тісній співпраці усіх учасників навчально-виховного процесу сформовано ставлення до України як до власної Батьківщини, тобто єдиної загальнонаціональної (громадянської) ідентичності. На даний час в суспільстві існують дуже багато соціокультурних чинників, які впливають на розвиток особистості. Одним із найважливіших соціальних інститутів, що впливають на формування ціннісних орієнтацій молоді є система освіти. Багато вчених вважають освіту не тільки засобом, а й метою культурного розвитку, внаслідок чого у світогляді людини здійснюється інтеграція знання, самосвідомості і цілепокладання на граничному рівні узагальнення. Сьогоднішня система освіти є багаторівневою, але традиційно основна увага приділяється шкільній освіті, так як у стінах школи передбачається найбільш тривалий термін процесу навчання і, саме в стінах школи відбувається засвоєння суспільно-значущих цінностей. Тобто школа є одним із найважливіших чинників суспільного розвитку. В нашій школі на даний час проходить процес впровадження програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», яка допомагає гармонійно розвиватися особистості. Завдання школи звичайно не в тому, щоб дати людині навички та інформацію для вирішення приватних практичних завдань, а в тому щоб «наставити на шлях» . Інакше кажучи, основна місія школи полягає, у першу чергу, в тому щоб дати людині цілісну картину світу і уявлення про свою роль у цьому світі, а не набір практичних навичок для повсякденного життя. Визначним фактором, який впливає на формування ціннісних орієнтацій молоді, виступає сім’я: як інститут первинної соціалізації, що забезпечує взаємодію особистості та суспільства, формує пріоритетні цінності в ціннісних орієнтаціях людини. Доцільно зазначити, що суспільно-значущі цінності спочатку засвоюються в сім’ї і надалі спрямовують та визначають подальшу життєдіяльність людини. У підлітковому віці на формування ціннісних орієнтацій великий вплив має колектив однолітків, що висуваючи цінності молодіжного середовища, протиставляє себе цінностям «дорослих» . Підлітки, бажаючи знайти своє місце в суспільстві згідно зі своїми ідеалами, намагаються декларувати цінності свободи, заперечення моральних норм, вважаючи, що «старі» цінності не відповідають вимогам нового часу. Шлях особистісного становлення в підлітковому віці передбачає можливість зіставлення засвоєних і декларованих цінностей, можливість коригування формування ціннісних орієнтацій кожної людини. На мою думку, в сучасній школі необхідно налагодити тісну співпрацю усіх учасників навчально-виховного процесу, насамперед учнів, учителів та батьків. Одним із завдань педагогічного колективу є те, що потрібно пояснювати батькам які саме соціокультурні фактори формують особистість дитини, залучати їх до спільної діяльності в житті школи, до проведення спільних виховних заходів тощо. Для гармонійного розвитку особистості в соціокультурному вимірі у шкільні роки є просто необхідністю координація зусиль школи та батьків та залучення до цього процесу громадськості. Одна з найбільш значущих особливостей соціокультурної діяльності – це її здатність перевтілюватися власне на самоціль. Іншими словами, процес її здійснення може виступати метою. Цінність самого процесу та втіхи від нього стають сильнішими від задоволення його результатами, їх значимості, хоча і не підміняють одне одного. Позитивним у такому перевтіленні є те, що вчитель або учні набувають можливостей відчути не міфічну користь від результатів своєї активності, які, почасти лише задекларовані, проте не пережиті емоційно, а й переконатися в її актуальній користі вже під час здійснення. Отже, можливе перенесення цільових акцентів у соціокультурній діяльності з результату на процес забезпечує наочну демонстрацію користі від власної довільної активності. Незаперечним є також факт, що в нових соціокультурних умовах актуалізується необхідність використання освіти як гнучкого інструмента розширення та реалізації життєвого потенціалу особистості та продуктивного діалогу з соціумом. Відомо, що саме соціокультурна компетенція характеризує процес саморозвитку особистості людини, в основу якого покладено, з одного боку, здатність індивіда до акумуляції знань, а з іншого - вміння і навички аналізувати соціокультурні явища, розуміти й пояснювати їх, проводити аналогії й асоціації між різними сферами знання. Мені здається, що зараз важливим питанням у соціокультурному вимірі є самоідентифікація особистості, яка саме і починається з родини та школи. Не має значення чи школа національних меншин, чи з іншою мовою викладання. Учні мають розуміти, що вони живуть в Україні і, саме вона їхня Батьківщина. Враховуючи особливості кожного учня, кожної школи педагогічні колективи мають докладати всі зусилля для розвитку особистості патріота своєї Батьківщини – України, тому що цього, на мою думку, вимагає від нас сучасний соціокультурний вимір. В Україні розбудова культурної складової національної ідентичності потребує балансу між певною пріорітизацією культури українського етносу та ефективною підтримкою інших культур у рамках політики мультикультуралізму (багатокультурності) та концепційного розуміння української культури як культури всіх етносів, що проживають в Україні, культурно доповнюючи й збагачуючи одне одного. Розумна і зважена робота педагогічного колективу школи з даних напрямків буде сприяти формуванню спільних ідей та цінностей, які будуть сприяти консолідації української нації. Висновки: Майбутнє нашого суспільства залежить від повсякчасної активності кожної особистості. Зрештою, формування учнів як суб’єктів соціокультурної діяльності в такому контексті і становить вимірний напрям розвитку освіти через навчання вибудовувати власну життєдіяльність та виявляти динамічні характеристики її розгортання на тлі нової реальності. У сучасному суспільстві існує дуже велика кількість соціокультурних чинників, які впливають на цінності та ціннісні орієнтації молоді. Такі соціальні інститути як релігія, державна ідеологія, засоби масової інформації, система освіти, сім’я формують цінності молодої людини і впливають на її подальший вибір місця в суспільстві. Враховуючи те, що одним із найважливіших соціальних інститутів, що впливають на формування ціннісних орієнтацій молоді є система освіти, то на нас освітян лягає велика відповідальність за розвиток особистості наших учнів. | |
| Переглядів: 1046 | |
| Всього коментарів: 0 | |